Skip to main content

Синхронізовані в часі відео та фото подій на Майдані 18 і 20 лютого 2014.


Відеосинхронізація від Jus Talionis Reconstruction Lab.


18.02.2014. "Лабети" - 15:39-17:26.

Цей епізод охоплює часовий проміжок від 15:39 до 17:26 18 лютого 2014 року.

Оригінальний опис до відео:

 Цей епізод охоплює часовий проміжок від 15:39 до 17:26 18 лютого 2014 року.

В інтервалі від 12:30 до 13:00 з’явилась перша смертельна жертва цього дня – Захаров В.К. (1948 р.н.), технічний працівник (не мітингувальник, не правоохоронець, не “тітушка”) офісу Партії регіонів на вул. Липській, який загинув від отруєння чадним газом, спричиненим підпалом.

Протягом 1.5 годин (від 13:30 до 15:00) під час мирної ходи до Верховної Ради правоохоронці та “тітушки” вже вбили (чи нанесли смертельні поранення) 6-ох майданівців: Кіщука В.Ю. (1956 р.н.), Сердюка І.М. (1969 р.н.), Шаповала С.Б. (1969 р.н.), Корчака А.Б. (1964 р.н.), Дідича С.В. (1969 р.н., який внаслідок ударів правоохоронців по голові потрапляє під вантажний автомобіль) та нанесли тілесні ушкодження Мазуру А.А. (1987 р.н.), який помер згодом у лікарні.

До 15:39 мітингувальників уже відтіснили до перехрестя вул. Шовковичної та Інститутської, повністю зачистивши Маріїнський парк, Кріпосний провулок та частково вул. Інститутську.

О 15:40-15:41 правоохоронці (“беркут” і внутрішні війська), посилені трьома водометами, проходять перехрестя вул. Шовковичної та Інститутської, відтіснивши майданівців до перехрестя із вул. Садовою. Проте ця межа утримувалась недовго, і о 15:46 правоохоронці пішли у наступ вул. Інститутською, закидаючи мітингувальників світло-шумовими гранатами. Тисячі людей почали втікати від переслідувачів у напрямку Майдану Незалежності. Проте тим, хто був у кінці чи відставав (а це переважно люди похилого віку), від правоохоронців діставалися удари кийками, а лежачих добивали ногами. Це стало причиною великої кількості черепно-мозкових травм (як закритих, так і відкритих), у тому числі у жінок, підлітків і літніх людей.

Зокрема травми, отримані на вул. Інститутській, під будинком №16 (ближнє крило до будинку №14), о 15:47-15:49, спричинили кому та подальшу смерть Наконечного І.М. (1931 р.н.) і Нечипоренка А.І. (1941 р.н.).

Зайко Я.Я. (1940 р.н.), якому вдалося дістатися до станції метро “Хрещатик”, встиг спуститись (останній прийнятий ним дзвінок – о 15:49), проте вже на наступній станції, “Театральній”, його винесли мертвим із вагону метро. Він помер від серцевої недостатності близько 16:00.

О 15:50 у Києві почали закривати метро на вхід, і до 16:30 рух остаточно припинився.

О 16:00 було оприлюднено спільну заяву (ультиматум) голови СБУ Якименка О.Г. та міністра МВС Захарченка В.Ю. з вимогою припинення протестів до 18:00, бо інакше: “у влади є сили, щоб навести порядок”.

Втікаючи від побиття, величезна кількість людей добігла до перехрестя з вул. Ольгинською – до “верхньої” (з 20-го лютого - “сніжної”) барикади о 15:49-15:50, прохід у ній мав лише кілька метрів. Незначна група збігла вул. Ольгинською чи забігла у ще незачинене метро. Проте переважна більшість опинилась втиснутою у барикаду і зі звіряче налаштованими правоохоронцями позаду. Люди, рятуючись, намагались протиснутись у прохід чи стрибати у котлован справа від них. Тиснява у проході стала настільки щільною, що призвела до загибелі Дворянець А.Г. (1952 р.н.) та Хурції З. (1960 р.н., громадянин Грузії). Відтак менш ніж за 10 хв. кількість смертельно поранених мітингувальників зросла ще на п’ять (Наконечний, Нечипоренко, Дворянець, Хурція, Зайко). Загалом станом на 16-у годину 18 лютого 2014 р. уже були вбиті чи отримали смертельні поранення 11 осіб (на додачу до 4-х мітингувальників у січні). Жоден правоохоронець ще не був вбитий.

Просуваючись далі за барикаду, правоохоронці почали палити на своєму шляху намети вище готелю “Україна” та трощити автомобілі, припарковані біля “Кінопалацу”. Вони зупинились вище рівня пішохідного містка (16:03) і повністю зайняли площадку перед Жовтневим палацом о 16:24-16:28. Силовики, зайнявши Жовтневий палац, побили його охорону та вивели з ладу систему відеонагляду, знищивши відеодокази. О 16:28-16:32 вони просунулись ще далі, до наступної барикади (“Львівська брама”) під мостом, зайнявши також міст, верх сходів від будівлі Укоопспілки та верхній рівень ТЦ “Глобус”. З цього верхнього рівня вони стріляли з помпових рушниць у мітингувальників, що знаходились внизу, кидали каміння, а також підпалили намети, що стояли біля стели Незалежності (16:36-16:37), один з яких використовувався як церква на Майдані.

У цей же час (16:05-16:08) відбувся прорив барикади на перехресті вул. Грушевського та Петрівської алеї. Ненабагато довший час утримання цієї барикади пов’язаний із тим, що люди перебували за нею. Проте навіть по цьому напрямку наступу на Майдан є постраждалі від побиття правоохоронцями, але без летальних випадків. Вийшовши з вул. Грушевського, правоохоронці перетнули Європейську площу (16:11-16:12) та зайняли позицію на рівні між будівлею Укоопспілки та “Альфа-банку” (16:13-16:14).

Утворена лінія розмежування на Хрещатику складалася із барикади мітингувальників, через 10-12 метрів від неї, поперек вулиці, була натягнута сітка, а ще через 20 метрів знаходилась лінія силовиків (див. відеокомірку 1\1 о 16:19).

Після 15 вбитих мітингувальників (загалом за січень і лютий, станом на 16:15 18.02.2014) окремі невстановлені особи вирішили дати відсіч. Відтак по напрямку наступу силовиків з вул. Хрещатик було смертельно поранено двох правоохоронців - о 16:13-16:17 Теплюка І.І. (1993 р.н.) та о 16:13-16:19 Третяка М.Л. (1993 р.н.­­), див. о 16:31:57 відеокомірки 3\1, 3\2.

Проте не все так однозначно, і немає підтвердження тому, що вогонь по правоохоронцях відкрили саме мітингувальники. В цей же час на Майдані працювала агентура правоохоронних органів (див. далі), але жодна особа з тих, хто стріляли у правоохоронців, не ідентифікована (а загалом у пообідньо-вечірній час 18-го та у ніч на 19 лютого було вбито 9 правоохоронців) [див. у епізоді “Перевісище” виступ зі сцени Княжицького М.Л. о 18:28 про “затриманих прапорщиків міліції, які стріляли у правоохоронців з ПМ”].

На відеокомірках 3\1, 3\2 о 16:48:17 у тилу правоохоронців (80-90 метрів вглиб, біля банку “Хрещатик”) з’являється група, що несе пораненого силовика. Серед цієї групи один чоловік дуже вирізняється – він одягнений як майданівець (камуфляжна куртка, військова каска тощо). Близько шести хвилин (до 16:54) він перебуває серед правоохоронців, спілкується з ними, потім підходить до одного з них, сигналізує рукою, що він повертається, підхоплює найближчі ноші і прямує до лінії розмежування на Хрещатику. Перетнути цю лінію непомітно для будь-якої із сторін протистояння було неможливо (див. вище).

Кожен може зробити висновок, якою ж була роль агентури силовиків на Майдані, зважаючи на те, що вона не ідентифікувала жодного із тих, хто стріляв у правоохоронців 18-19 лютого. О 19:12 на майданчику над сходами від будівлі Укоопспілки (на схилі) було смертельно поранено ще одного правоохоронця (Гончаров В.І., 1989 р.н.). Тут також є відкритим питання, звідки справді був здійснений постріл у нього, оскільки мітингувальники у цей час (від 16:30) перебували на рівень нижче – на Майдані.

Після вбивств трьох правоохоронців (два по напрямку вул. Хрещатик, один - вул. Інститутська) МВС та СБУ отримали підставу, щоб почати “антитерористичну операцію” із зачистки Майдану, оскільки “на Майдані перебувають радикальні, озброєні вогнепальною зброєю, сили”. Слід нагадати, що до того (на вул. Шовковичній, Липській, у Кріпосному провулку та Маріїнському парку) не було вбито жодного правоохоронця.

Після просування о 16:28-16:32 правоохоронців до рівня барикади “Львівська брама” на площадці перед входом в ТЦ “Глобус”, трохи нижче рівня пішохідного моста, о 16:48:56 у кадрі (відеокамірка 2\2) з’являється генерал-майор, начальник управління Південного територіального командування Плахута І.В. Після Революції Гідності він вийшов на пенсію та обійняв посаду заступника ректора Інституту УДО.

Плахута І.В. о 17:50-17:51 (див. епізод “Перевісище”) дасть коментар журналісту, у якому представиться та запевнить, що ніякого штурму не буде (хоча фактично до нього залишатиметься дві години).

Для відеосинхронізації цього епізоду використано записи із 15 камер відеонагляду. Але кількість записів з камер повинна була б бути щонайменше вдвічі більшою. Одразу ж після подій 18-20 лютого 2014 р. відбулось знищення відеодоказів злочинів правоохоронців, в тому числі зникли записи із камер підрозділів Державної служби охорони за адресами: вул. Інститутська, 7 (Клуб КМУ), вул. Інститутська, 8 (комітет ВРУ), вул. Садова, 3а (комітет ВРУ), вул. Липська, 3 (комітет ВРУ), а також вирізано чимало важливих фрагментів із записів банку “Аркада” (вул. Ольгинська, 3). Ніхто не поніс відповідальності за знищення цих даних (в тому числі держустанов). Особи тих, хто знищував ці дані, навіть не встановлено (а це відповідальні за відеоспостереження посадовці).

У масовому побитті та створенні тисняви на вул. Інститутській, які призвели до п’яти смертей мітингувальників, брали участь сотні правоохоронців: бійці внутрішніх військ, “беркуту”, їхнє керівництво середньої та вищої ланок, водії трьох водометів (один з яких таранив “верхню” барикаду). Ніхто не покараний за побиття і смерті мітингувальників. Ніхто із силовиків не ідентифікований (а це особовий склад частин і підрозділів) – як ті, хто безпосередньо бив, так і ті, хто залишалися мовчазними співучасниками.


18.02.2014. "Перевісище" - 17:26-19:39.

Цей епізод охоплює часовий проміжок від 17:26 до 19:39 18 лютого 2014 року – період підготовки до вечірнього штурму.

Оригінальний опис до відео:

 Цей епізод охоплює часовий проміжок від 17:26 до 19:39 18 лютого 2014 року – період підготовки до вечірнього штурму.

Перевісище – у княжу добу назва місцевості між теперішніми Майданом Незалежності та Європейською площею. На цій території відбувалися полювання із натягуванням перевіс (тенет).

До підготовки та проведення величезної за розмахом “спецоперації” проти 20-25 тис. протестувальників на Майдані, зокрема, були залучені:

  • частини внутрішніх військ МВС;
  • “беркут” із більшості областей України;
  • більшість штурмових спецпідрозділів СБУ та МВС (у тому числі “Альфа”, “Омега”, рота спецпризначення ПМОП “Беркут” – “спецрота Садовника” та інші);
  • три БТР;
  • не менше трьох водометів та інші автомобілі силових структур;
  • Департамент карного розшуку;
  • Управління по боротьбі з організованою злочинністю;
  • Управління державної охорони;
  • Державтоінспекція;
  • об’єкти та служби муніципальної власності;
  • Київський метрополітен;
  • Укрчастотнагляд;
  • сотні “тітушок”.

Станом на 19:30 співвідношення вбитих за увесь час протестних акцій мітингувальників і силовиків становило 15 до 3-х (спочатку 15 майданівців – і вже після них 3 правоохоронці). Двоє правоохоронців загинули у напрямку наступу з боку Хрещатика о 16:13-16:19, ще один – о 19:12:22 на майданчику над Квітковим годинником. Доказів причетності мітингувальників до цих смертей немає (див. епізод “Лабети”).

О 16:00 було оголошено спільний ультиматум СБУ та МВС про припинення протестних акцій до 18:00, і смерті трьох правоохоронців були дуже доречні, щоб розпочати “антитерористичну операцію” із зачистки Євромайдану. Від 16-ї години у Києві зупинили рух метро.

Від 17:06:26 до 18:51:07 (1 год. 44.5 хв., відеокомірки 3\1, 3\2) у приміщенні відділення колишнього банку “Хрещатик” (муніципальна власність), що знаходився за 80 метрів від лінії протистояння, у тилу силовиків, був розгорнутий “тимчасовий штаб” із підготовки до штурму. Осіб, що там перебували, необхідно встановити.

Від 17:30 силовики спочатку самотужки, а згодом з допомогою комунальних служб, починають розчищати проїзд Хрещатиком (потім і на вул. Грушевського), як з’ясується пізніше, – для вільного проїзду БТР-ів, які таранитимуть барикаду із мітингувальниками на ній.

О 17:50 під мостом (“Львівська брама”) генерал-майор Плахута І.В. дає коментар журналісту про те, що штурму не буде, і що у пообідніх подіях 18 лютого винні “радикали” (див. відеокомірку 1\2).

О 18:00 штурм не розпочався, як було анонсовано.

О 18:00:58 біля колонади стадіону “Динамо” з’явився перший БТР (див. відеокомірку 1\2), який о 18:06:57 вирушив від барикади на вул. Грушевського до своєї штурмової позиції на вул. Хрещатик.

О 18:17:13 через перехрестя вул. Костьольної та Трьохсвятительської проїжджає кортеж із спецпризначенцями (три легкові автомобілі та три мікроавтобуси, див. відеокомірку 4\1). У кортеж вклинилась машина швидкої допомоги, тому мікроавтобуси пригальмували на короткий час. Щоб не чекати, спецпризначенці вийшли з транспорту (18:17:52) та побігли до Українського дому на Європейській площі, де з автоматами почали шукати “терористів” (зачистка Європейської площі від мітингувальників відбулась ще о 16:12). Через 2.5 хвилини (18:20:06-18:20:48) мікроавтобуси, якими вони їхали, також прибули на Європейську площу (див. відеокомірку 2\2).

О 18:28:13 у своєму виступі зі сцени Княжицький М.Л. говорить:

“Хочу вам розказати одну історію. Я сьогодні говорив з двома офіцерами міліції. Один з них – полковник зі Львова, один – з Донецька. В цей час поруч з нами ми намагалися провести швидку, щоб звідси хлопців з Майдану відвезти до лікарні. А потім прийшли міліціонери, теж, між іншим, з вогнепальними пораненнями. І от що сказав мені один з цих полковників, він мені сказав російською мовою: «Вы знаете, мы думали, это ваши. Но мы поймали этих нескольких, которые стреляли из ПМ-а. Это были прапорщики милиции. Мы изъяли у них удостоверение и отдали в нашу контрразведку»”.

Від 18:30 до 18:32, перебазовуючись з Маріїнського парку ближче до місця майбутнього штурму, проходить численна група “тітушок”: о 18:30 вона йде крізь прохід у барикаді на вул. Грушевського (див. відеокомірку 1\2), о 18:31:46 виходить на Європейську площу (див. відеокомірку 3\3), о 18:32:18 проходить повз готель “Дніпро” (див. відеокомірку 1\1). Саме одна із таких груп “тітушок” перемістилась на перехрестя вул. В. Житомирської та Володимирської, де були вбиті Васільцов В.В. і Веремій В.В.

Від 18:36:22 до 18:39:00 із вул. Трьохсвятительської прибуває ще один кортеж із спецпризначенцями (див. відеокомірку 2\2, а також о 18:37:26 відеокомірку 4\2), цього разу вже значно більший – 33 автоодиниці (а в них – не менше 200 осіб), переважно мікроавтобуси, кілька позашляховиків та один автобус “Богдан”.

О 18:37:18 у зоні видимості камери на вул. Грушевського (див. відеокомірку 1\2) з’являється другий БТР (який прямував від Верховної Ради до Європейської площі). Він проїхав крізь барикаду на вул. Грушевського о 18:42:02 та вийшов на штурмову позицію на Хрещатику о 18:43:00 (див. відеокомірку 2\2).

О 18:41 в інтерв’ю один із бійців внутрішніх військ говорить про тих, кого бачить на протилежній стороні барикади, на кого уже через годину підуть штурмом, що “це не громадяни України”, це “фашистські течії” тощо (див. відеокомірку 4\2). На жаль, командир підрозділу закінченню інтерв’ю завадив.

О 19:06:49 повз НБУ проїхав третій БТР (див. відеокомірки 4\1, 4\2, 4\3), який зайняв позицію під мостом на вул. Інститутській.

О 19:09:36 та 19:11:22 почались перші перебої у трансляції 5 каналу – почав обриватися зв’язок між студією та пересувною телевізійною станцією на Майдані (див. відеокомірку 1\4). О 20:15-20:30 ефірне мовлення 5 каналу вимкнули у всій країні, кабельне мовлення частково вимкнули деякі оператори, супутникове працювало із перебоями, веб-сайт каналу перестав працювати.

О 19:27 силовики здійснили перші спроби прибрати розмежувальну сітку лінії протистояння (див. відеокомірку 1\4) – для наступної атаки БТР. Зробити це вручну їм вдавалося важко. Тому о 19:41 та 19:44 сітку двічі пробивала вантажівка правоохоронців (див. епізод “Бумеранг”).

Від 19:40-19:45 перехрестя вздовж вул. Володимирської займатимуть пости ДАІ та “тітушки”, щоб унеможливити ймовірну втечу мітингувальників з Майдану під час штурму. Майдан опинився у пастці без можливостей для відступу.

Підготовчі заходи для початку штурму завершили.


18.02.2014. ''Бумеранг'' - 19:39-22:00.

Цей епізод охоплює часовий проміжок від 19:39 до 22:00 18 лютого 2014 року – штурм Майдану (операція "Бумеранг").

Оригінальний опис до відео:

 Проміжок  від 19:39 до 22:00 18 лютого 2014 року є першою частиною великого епізоду штурму Євромайдану, який тривав від 19:50 до близько 04:30 19 лютого. Цей штурм (“спецоперація”), як згодом стало відомо, відповідно до оприлюдненої інформації прес-служби народного депутата Геннадія Москаля, отримав кодову назву “Бумеранг”.

До початку штурму були вбиті чи отримали смертельні поранення 15 мітингувальників і 3 правоохоронці (див. епізоди “Лабети” та “Перевісище”). Відбулась масштабна підготовка для “спецоперації”: Майдан Незалежності оточили та стягнули велику кількість правоохоронців і “тітушок”, а також задіяли адмінресурс (Київський метрополітен, Укрчастотнагляд тощо).

Під час підготовки до штурму на Майдані Незалежності перебували близько 20-25 тисяч мітингувальників, під час самого штурму (близько 21:00) їхня кількість зменшилась до 15 тисяч. Периметр протистояння утримували не більше ніж тисяча майданівців. У той же час з протилежного боку перебували кілька тисяч повністю екіпірованих бійців внутрішніх військ і “беркуту” та кілька сотень спецпризначенців, озброєних вогнепальною зброєю (зокрема автоматичною).

Від 19:39 до 22:00 відбулися дві хвилі наступу на мітингувальників. Усього таких хвиль було чотири: о 19:50, 21:15, 00:00 та 04:30 (див. у наступних частинах).

О 19:41:00 та 19:44:35 розмежувальну сітку між сторонами протистояння на вул. Хрещатик пробиває вантажівка правоохоронців (див. відеокомірку 4\2), оскільки мітингувальники не дали можливості силовикам демонтувати її вручну.

О 19:45 відбулась перша спроба блокування постом ДАІ перехрестя вулиць Володимирської та В. Житомирської (для унеможливлення відступу з Майдану Незалежності). Один з працівників ДАІ скерував пістолет у протестувальників (див. о 19:45:34 відеокомірку 3\4 та о 19:46:18 відеокомірку 4\4). Через 5 хвилин пост ДАІ залишив перехрестя під натиском перехожих. Проте вже о 22:18 це перехрестя будуть контролювати дві-три сотні “тітушок”, і саме там вони вб’ють Васільцова В.В. та Веремія В.В. (див. відповідний епізод).

Штурм Євромайдану розпочався із потрійного тарану барикади, яка розміщувалась між будівлями ФПУ та Укоопспілки на вул. Хрещатик: о 19:50 – БТР та вантажівка, о 19:53 – БТР та вантажівка, о 19:59 – два БТР-и. В цей час на барикаді знаходились десятки людей, які під час таранів падали з неї. Якби барикада була недостатньо укріплена і не витримала би такого натиску, БТР-и могли розчавити чимало мітингувальників.

Штаб “спецоперації” після оприлюдненого о 16:00 ультиматуму та підготовки до штурму   розраховував, що люди втечуть під натиском силовиків, як це було під час побиття на вул. Інститутській і у Маріїнському парку. Але мітингувальники також підготувались до штурму, заготувавши “коктейлі Молотова” та піротехніку. Третій таран барикади двома БТР-ми закінчився втратою одного з них – він згорів. Евакуйований правоохоронцями екіпаж цього БТР-у відбувся легкими опіками та переляком.

Також о 20:00 розпочався наступ з боку вул. Інститутської із застосуванням двох водометів (один із них вже таранив “верхню” барикаду одразу після тисняви; див. епізод “Лабети”). Третій БТР, штурмова позиція якого була одразу за пішохідним мостом, не використовували для штурму, бо остання барикада по цьому напрямку (“Львівська брама”) вже була зайнята правоохоронцями, і перешкод для наступу у них не було. Загалом по цьому напрямку проти мітингувальників застосовували, щонайменше, три водомети (2 КамАЗи і 1 КрАЗ), які здійснювали постійну ротацію, щоб поповнювати запаси для водяних гармат.

О 20:06 було евакуйовано пересувну телевізійну станцію ТСН, яка опинилась в епіцентрі протистояння на вул. Інститутській.

Під час поступового просування силовиків о 20:30 біля будівлі Укоопспілки з боку вул. Інститутської був підпалений намет Spilno.tv.

О 21:17-21:21 правоохоронцям вдалося захопити один край барикади на вул. Хрещатик, з боку Укоопспілки, у тому місці, де згорів БТР. Саме там барикада була найменш укріплена, оскільки до штурму у ній був прохід, який нашвидкуруч завалили мітингувальники.

Близько 21:30 розпочалась евакуація мітингувальників з будівлі Федерації профспілок України через можливість її захоплення правоохоронцями (до пожежі залишалось 2-2.5 години).

Фланги барикади залишались розділеними між сторонами протистояння близько 20-25 хв., доки силовики не почали спалювати всі намети поруч (зокрема коломийський намет підпалили о 21:42).

Після захоплення правоохоронцями барикади на вул. Хрещатик та незначного їх просування з боку вул. Інститутської (до рівня Монументу Незалежності) мітингувальники відступили не більше ніж на 100 метрів (деяким довелось евакуюватись через підземний перехід; див. о 21:45 відеокомірку 3\3).

Від 20:00 18 лютого до 00:30 19 лютого під час штурму отримали смертельні поранення 13 мітингувальників (11 померли одразу, ще двоє – за деякий час). Першими вбитими під час штурму були Бондарєв С.А. (20:09:49) і Плеханов О.В. (20:10:33) - див. відеокомірку 4\1. Точні час, місце та обставини вбивства інших мітингувальників досі встановлюються.

Окрім 13 мітингувальників, які отримали смертельні поранення безпосередньо під час штурму, двоє загинули під час пожежі будівлі ФПУ, а двоє були вбиті «тітушками» на перехресті вул. В.Житомирської та Володимирської – тобто всього 17 осіб. З боку силовиків за час штурму було вбито 6 осіб (Власенко Д.О., Булітко В.В., Федюкін А.В., Іваненко О.М., Захарченко В.М., Цвигун С.В.).

Мітингувальники, які загинули під час “спецоперації” (не у хронологічному порядку, точний час встановлюється):

  • Бойків Володимир – штурм;
  • Бондарєв Сергій – штурм;
  • Брезденюк Валерій – штурм;
  • Капінос Олександр – штурм;
  • Кульчицький Володимир – штурм;
  • Максимов Дмитро – штурм;
  • Пасхалін Юрій – штурм;
  • Плеханов Олександр – штурм;
  • Прохорський Василь – штурм;
  • Черненко Андрій – штурм;
  • Швець Віктор – штурм;
  • Сидорчук Юрій – штурм (помер 28 червня 2014 р);
  • Орленко Віктор – штурм (помер 3 червня 2015 р);
  • Васільцов Віталій – перехрестя вул. В.Житомирської та Володимирської;
  • Веремій В’ячеслав – перехрестя вул. В.Житомирської та Володимирської;
  • Клітинський Олександр – пожежа у ФПУ;
  • Топій Володимир – пожежа у ФПУ.

20.02.2014. Висота ''Жовтневий''. Частина 1: 08:53-11:00.

Цей епізод охоплює часовий проміжок від 08:53 до 11:00 20 лютого 2014 року – кривавий вирішальний день Майдану.

Опис відео з сайту Цензор.НЕТ:

Висота "Жовтневий": відеореконструкція розстрілу Майдану 20 лютого 2014 року.

У цій роботі синхронізовано 4 камери відеоспостереження, величезна кількість відео та фотоматеріалів, - близько 100 авторів. Також були визначено похибки часу кожного фотоапарата і відеокамери.

За підтримки Цензор.НЕТ Лабораторія реконструкції подій "Jus Talionis" провела роботу з оновлення і суттєвого доповнення попередньої роботи "Висота Жовтневий".

Зокрема, реконструктори відео провели посекундну і покадровую відеореконструкцію подій на Майдані 20 лютого 2014 року з 06:00 до 12:00. Також окремо взято епізод вбивства Мельничука (Володимир Мельничук, 39 років, загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській від снайперської кулі. - Ред.) о 17:00.

Відеореконструкція має три логічні частини, цього разу - найголовніша, друга частина для проміжку 08:53-11:00. За цей час на Майдані було вбито 45 із 48 мітингувальників (всі з них були неозброєні) і 2 правоохоронців. Перша і третя частини вийдуть незабаром.

Зображення на екрані розділено на 16 полів (4х4), які мають точний час. Також застенографувано висловлювання ведучих сцени. За основу взято час камер Національного банку України. У цій роботі синхронізовано 4 камери відеоспостереження, і величезна кількість відео та фотоматеріалів, - близько 100 авторів. У "Jus Talionis" зазначили, що було визначено похибки часу кожного фотоапарата і відеокамери.

80% відеоматеріалу і повністю фотоматеріал синхронізовано з унікальними відеоознаками, наприклад, спалахами або унікальними рухами. Для цих 80% похибка синхронізації становить не більш ніж 0.1 сек. Інших 20% синхронізовано за звуком, але з урахуванням затримки звуку від аудіоджерела. Похибка для цих 20% становить не більш ніж 0.25 сек.

Завдяки цій роботі можна відстежити будь-кого, кого ідентифіковано хоча б на одному кадрі або фото, а також можна побачити, що відбувалося в усіх куточках Майдану Незалежності і вул. Інститутської в один і той самий момент часу, а головне ці результати дають змогу кожному робити висновки про розвиток подій і тих, хто стріляв.

Автори відео зауважили, що в цій відеореконструкції зареєстровано лише 80 вогнепальних поранених із боку мітингувальників, хоча вважають, що їх було більше, тому що не всі звернулися і не всі отримали статус потерпілих.

Колектив "Jus Talionis" просить усіх потерпілих під час подій на Майдані звернутися до тих, хто веде розслідування (ГПУ, адвокати потерпілих), щоб знайшлися всі свідки поранень і вбивств. Також дуже важливо, щоб свідки подій 20 лютого 2014 року надали слідству кулі, гільзи, прострелені предмети, які вони розібрали собі на сувеніри.


20.02.2014. Висота ''Жовтневий''. Частина 2: 10:58-17:31.

Цей епізод охоплює часовий проміжок від 10:58 до 17:31 20 лютого 2014 року – кривавий вирішальний день Майдану.

Опис відео з сайту Цензор.НЕТ:

Публікуємо третю частину другого видання фільму "Висота" Жовтневий" - реконструкція розстрілу Майдану 20 лютого 2014 року.

Вона охоплює час від 10:58 до 17:31, з таймлапсом 4:1 для проміжків 12:33-15:03, 15:05-16:23, 16:27-16:45, 17:00-17:31.

Загиблі і постраждалі за цей час:

11:28 - Олександр Храпаченко - убитий;

11:42 - Олеся Жуковська - поранена;

11:43 - Віталій Смоленський - убитий;

16:50 - Володимир Мельничук - убитий.

У проміжку 16:51-17:00 один з операторів здійснює зйомку в актовій залі будівлі Федерації профспілок України, де лежить згоріле тіло Володимира Топія, яке пролежало на той час у цьому місці 1,5 доби. Цей фрагмент не рекомендовано для перегляду людям зі слабкими нервами.

Упродовж близько години (з 11:24 до 12:18) у будівлі НБУ зібралися 8-9 карет швидкої допомоги. Їх проїзд до поранених заблокували правоохоронці, які стояли на рівні барикади з бетонних блоків. Будь-яку допомогу, наприклад, Олександру Храпаченку, якого в цей час смертельно поранили на відстані 250 м від цих швидких було неможливо надати. Навмисне перешкоджання наданню невідкладної медичної допомоги, що призвело до смерті, прирівнюється до вбивства.

Нагадаємо, раніше за підтримки Цензор.НЕТ Лабораторія реконструкції подій Jus Talionis створила фільм-реконструкцію "Висота "Жовтневий" про розстріл активістів Майдану 20 лютого 2014 року. Пізніше відеороботу було оновлено цй доповнено.

Зокрема, реконструктори відео провели посекундну і покадровую відеореконструкцію подій на Майдані 20 лютого 2014 року з 06:00 до 12:00. Також окремо взято епізод вбивства Мельничука (Володимир Мельничук, 39 років, загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській від снайперської кулі. - Ред.) о 17:00.

Завдяки цій роботі можна відстежити будь-кого, кого ідентифіковано хоча б на одному кадрі або фото, а також можна побачити, що відбувалося в усіх куточках Майдану Незалежності і вул. Інститутської в один і той самий момент часу, а головне ці результати дають змогу кожному робити висновки про розвиток подій і тих, хто стріляв.

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов наполягає, що відеоробота "Висота Жовтневий" - це не документальний фільм для загального перегляду. Передовсім, він буде мати дуже велике значення як доказ у суді у справі про розстріли активістів Майдану 20 лютого 2014 року.