Перші вбивства на Майдані. Чому досі не знайдено винних у смерті Нігояна, Жизневського і Сеника?
Оригінальний матеріал був опублікований 23 січня 2019 на сайті "LB.ua" під заголовком: "Перші вбивства на Майдані. Чому досі не знайдено винних у смерті Нігояна, Жизневського і Сеника?"
Автор: Вікторія Матола.
П'ять років тому на вулиці Грушевського у Києві були вбиті троє учасників акції протесту — Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник. Останній помер в лікарні через три дні після поранення, не приходячи до тями.
Розслідування перших вбивств у центрі Києва досі не дали результатів: прокуратура не може встановити підозрюваних і передати справу до суду.
Причин такої тривалості розслідування кілька, починаючи від неможливості ідентифікувати працівників «Беркуту», котрі стояли в першій лінії оборони і могли стріляти, завершуючи недостатньою кількістю відео- та фотоматеріалів, показів свідків тощо.
Справу за цим епізодом спочатку розслідували працівники міліції. Після передачі її в Генпрокуратуру слідчі змінювалися разів п'ять, що також значно вплинуло на термін встановлення обставин подій.
Протистояння між протестувальниками і силовиками на вулиці Грушевського біля стадіону «Динамо» з новою силою почалося на світанку. На відео тих подій ми бачимо, що як одна, так і інша сторона кидали одна в одну бруківку, пляшки із запальною сумішшю, петарди, димові шашки тощо. Хоча штурми чи масові сутички відбувалися пізніше.
Нігоян
У матеріалах розслідування йдеться, що о близько 5:30 ранку помер 20-річний Сергій Нігоян, студент третього курсу Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання.
За даними слідства, його вбили в момент, коли він перебував за одним зі спалених 19 грудня автобусів на Грушевського.
Нігоян отримав два наскрізні дробові поранення грудної клітки з пошкодженням легень та серця і одне проникаюче поранення в голову. Стріляли зі зброї 12 калібру зі свинцевою картеччю (мисливські набої) зі сторони правоохоронних органів з відстані до 20 метрів.
Висновки експертів показали, що такі набої можуть використовуватися для заряду помпової рушниці, що має 12 калібр. «Беркут» справді мав на озброєнні подібну зброю. Деякі підрозділи привозили з регіонів таку зброю, іншим — видавали безпосередньо в Києві. Втім, книг запису про те, кому яка рушниця дісталася, у правоохоронців немає.
Після смерті. Вбиті Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.
Можна припустити, що працівники «Беркуту» могли передавати помпові рушниці з одного підрозділу іншому під час чергування.
Тож встановити, з якої саме рушниці був здійснений вистріл мисливським патроном, та хто його здійснив, складно. Зважаючи ще й на те, що номери, зазначені на касках бійців спецпідрозділу, були затерті, а тому на відео їх не видно.
Моменту попадання кулі в Нігояна на відеоматеріалах, котрі має в розпорядженні прокуратура, немає. Хоча слідчі відслідкували усю хронологію подій до та після його вбивства.
Жизневський
Згодом «Беркут» та бійці внутрішніх військ відтіснили учасників акції вниз до Європейської площі, після чого знову зайняли вихідну позицію — ближче до стадіону імені Лобановського, за обгорілою технікою.
Через дві години після повідомлення про смерть Нігояна стало відомо про другого вбитого — 25-річного білоруса Михайла Жизневського.
Йому потрапили прямо в серце. Балістична експертиза показала, що це був патрон зі зброї для примусової зупинки транспортних засобів. (Михайло Жизневський загинув 22 січня 2014 року близько 9-ї години ранку від пострілу в серце біля стадіону «Динамо» на вул. Грушевського - прим. ред.)
Із близько восьми терабайтів відео, що має прокуратура щодо цього епізоду, вдалося знайти момент пострілу в Жизневського. До речі, нещодавно один із таких відеозаписів був опублікований виданням «Страна» (▼дивіться з використанням VPN - прим. ред.).
Запис здійснювався з пагорба з-за спини «Беркута» і внутрішніх військ самими правоохоронцями.
На відео, зокрема, видно, як Жизневський заховався за одним із автобусів (40 секунда). Згодом він пригинається і відходить між автобуси. Далі його зображення зникає на кілька секунд. І з'являється, коли його виносять кілька мітингувальників.
У ЗМІ писали, що в момент пострілу з Жизневського злетіла каска. Хоча на іншому відео, яке мала нагоду подивитися журналістка LB.ua, видно, що його виносять з Грушевського в касці. Момент вбивства Жизневського зафіксований на відео, надане «Громадському» (з 9 хвилини 50 секунди).
За версією слідства, у нього потрапила куля в момент, коли він пригнувся (очевидно від болю). Мабуть, хотів сховатися від подальшого обстрілу і впав між автобусами.
Жизневський стоїть між вікнами згорілого автобуса. Скріншот з відео.
Його друг - Тарас Кобялко - в коментарі LB.ua підтвердив, що бачив, як Жизневський впав між автобусами. Він був у трьох метрах від останнього в момент смертельного пострілу.
За версією слідства, через отвір у вікнах або проміжок між автобусами в Михайла могла потрапити куля, випущена зі сторони правоохоронців.
Та прокуратурі не вистачає безпосередніх свідків події або відео- чи фотодоказів злочину.
«Свідків — досить багато, але тих, хто близько бачив та надав свідчення, що відбулося, - одиниці. Більш того, ми провели повторний допит деяких ключових свідків, показали їм відео моменту пострілу. І дехто спростував свої покази, що ставить під сумнів результати розслідування. Тому для нас важливі будь-які інші докази, аби таки встановити істину», - каже LB.ua слідчий Управління спеціальних розслідувань ГПУ Родіон Достатній, закликаючи учасників тих подій надати всю наявну інформацію.
Сеник
Найменше даних - про вбивство 45-річного львів'янина Романа Сеника, що був поранений біля ресторану «Сушия» поряд з палаючою барикадою близько 14 години того ж дня. Через три дні він помер. (Куля пройшла через праве плече, суглоб і застрягла в легенях. Пораненого доправили до лікарні. Незважаючи на усі зусилля медиків, що провели три операції та ампутували Романові руку, 25 січня 2014 року о 10:47 він помер у Київській міській клінічній лікарні № 17 - прим. ред.)
Вистріл в нього, як і в Жизневського, був зроблений з відстані близько семи метрів такими ж кулями для зупинки транспортних засобів, що знаходилися на озброєнні лише у працівників МВС.
Самого моменту пострілу на відео прокуратури немає. Хоча якщо продивитися окремі записи, то можна ідентифікувати Сеника поряд із Жизневським незадовго до смерті останнього.
Наразі прокуратура проводить повторну комплексну експертизу подій, що включає портретну, судово-медичну, хімічну, експертизу продуктів вибуху і пострілу, відеотехнічна тощо. Вона триває майже рік.
З минулого року усі епізоди щодо подій Майдану об'єднані в одну справу. Оскільки перші кримінальні провадження відкрили працівники міліції. А з 2018 року прокуратура не має повноважень розслідувати будь-які справи, які вона не відкривала.
За словами керівника Управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, об’єднання усіх епізодів подій Майдану було скоріше технічним кроком, хоча виникають процесуальні нюанси. Зокрема, під час подання клопотань слідчі повинні надавати суду витяг з реєстру. Оскільки об’єднана справа – дуже велика, то такий витяг може сягати ста сторінок.
Скільки часу може тривати розслідування у цій справі?
«Якщо найвища міра покарання у справі – довічне ув’язнення (а це саме така категорія справ), то так званого терміну давності для розслідування немає. Якщо у справі є підозрювані, але її не передали в суд, то через 15 років суд має право (але не зобов’язаний) закрити провадження. Якщо підозрювані не встановлені, то розслідування безстрокове», - пояснює Горбатюк.
«Це те розслідування, на якому керівництво ГПУ поставило хрест. І майже прямим текстом про це сказали потерпілим і слідчим», - коментує справу адвокат родини Небесної сотні Євгенія Закревська.
За її словами, були знищені службові документи, в яких зафіксовано, які підрозділи міліції, де і коли перебували на Грушевського. «Головний місяць для розслідування (січень – лютий 2014-го року) було витрачено не на розслідування, а на фабрикацію доказів і створення зручної міліцейському керівництву – Захарченку і компанії – версії подій, мовляв, майданівці самі в себе стріляли. Не було зібрано фото, відео з зовнішніх камер спостереження, яких було вдосталь. Навіть більшість «стрімів», які автоматично зберігались декілька місяців, втрачені», - говорить Закревська.
А тим часом, Генпрокурор Юрій Луценко мало не до кожної річниці подій Майдану обіцяє завершити розслідування і передати всі справи в суди.
***
Усі, хто був на місці події та хоче допомогти слідству, просимо звертатись за номером телефону: (044) 200-70-46