Повне відео початку боїв на Грушевського.  Коментар автора і безпосереднього учасника подій V.D. Ultras Dynamo Kyiv:

- Ще за декілька днів до цього віче в Правому Секторі була домовленність, що ми йдемо на загострення, тобто на штурм міліцейських кордонів, але робимо це тільки за умови участі в цьому будь-яких лідерів Майдану за якими разом з ПС піде звичайний народ, і робимо це тільки після того, як цей неорганізований народ сам почне штурмувати ці кордони, аби це все не виглядало як ініціатива ПС.

Треба розуміти, що на той момент Правий Сектор був хаотичним правим вуличним рухом, без яскраво вираженого лідера (ніякого Яроша ще тоді не було), і значна частина учасників цього руху не приймала участі в мирному Майдані, вважаючи єдиним шляхом - силовий, тому і підключалися тільки в дні можливих зіткнень з псами системи. Саме такий сценарій був обумовлений розумінням майбутніх репресій, і спільною відповідальністю (а не лише ПС) під час цих репресій, в яких ніхто не сумнівався. Саме тому ПС спочатку пройшов повз стадіон "Динамо" і вичікував свого виходу на арену за рогом біля колишніх тенісних кортів "Динамо", поки неорганізований натовп не почав розхитувати міліцейські "Богдани".

Першими почали розхитувати автобуси звичайні люди, здебільшого дорослого віку, які були учасниками недільного віче. Можливо серед них й були провокатори, але вони вже ні на що не впливали, бо люди вже були заведені. Але всього цього могло і не статися, бо на віче вже був момент, коли у невеличкої групи молоді під наметами Правого Сектору вже майже згасла остання надія на появу будь-якого лідера і можливості загітувати людей на силове протистояння, і всі вже потроху готувалися розходитися.

І тут раптом на сцену Майдану прорвався Коба з Автомайдану і з боями, з відвойовуванням мікрофону, проанонсував що Автомайдан їде до Верховної Ради. Фактично Автомайдан врятував план ПС, який вже майже не відбувся.

Також треба згадати про іншу сторону тієї медалі, про боягузтво і безхребетність. Пишу тільки те, що бачив своїми очима. Наприклад про "героїчну" 14 сотню на чолі з Парубієм і Левусом, яка примчала на Грушевського захищати міліцейські кордони від "провокаторів", але дізнавшись, що "провокатори" - це Правий Сектор, "героїчно" пішла по Парковій дорозі до кордону в Маріїнському парку, де "героїчно" постоявши і повеселивши замерзаючих вованів так само "героїчно" пішла назад. По дорозі назад, проходячи повз Грушевського, Парубій отримає своє "героїчне поранення" пальця руки і більше організовано парубієвсько-левусовська самооборона на Грушевського за всі дні жодного разу не з'явиться. Більш того, Самооборона Майдану офіційно відхрестилася від тих подій, і жодної згадки про Грушевського на їх офіційній сторінці ви не знайдете. Також, як активістів Грушевського з захопленим у полон "беркутом" не пустили на Майдан, закривши перед самим носом ворота.

Але найбільше запам'ятався виступ Тягнибока зі сцени Майдану. Весь цинізм того виступу Тягнибока полягає в тому, що рівно через місяць, у лютому, цей самий Тягнибок "відчує готовність і потребу" і кине своїх партійців з голими руками на озброєних головорізів. Разом з тим же Парубієм і Левусом, які так само кинуть на забій 14 і 15 сотню, і якраз дадуть ту саму "санкцію спецпідрозділам почату штурм". Але це буде пізніше. А 19 січня контрольним стане глумливий пост "коменданта" КМДА Руслана Андрійка про "тітушек на Грушевського", який згодом він "героїчно" зітре. З того дня, Парубій і Тягнибок перестали для мене існувати як політики, а Свобода - як націоналістична партія. І ніякі минулі заслуги не перекриють того розчарування. Хоча, безумовно, все це не скасовує присутності і в Свободі, і в 14 і 15 сотнях, ідейних і порядних людей.