Skip to main content

До питання про зниклих на Майдані

Пошукова ініціатива Майдану.

Автор: Олена Чебелюк

   Однією із найбільш актуальних і важливих тем, що пов’язані з Майданом, є питання про зниклих під час Революції Гідності людей.

Інформація про сотні, а подекуди навіть тисячі загиблих і зниклих безвісти на Майдані почала з’являтися ще 18 лютого 2014-го після кривавих сутичок і жорстокого побиття учасників «мирної ходи» до Верховної Ради. В той день, ще до початку штурму Майдану (операція «Бумеранг»), в урядовому кварталі і Маріїнському парку загинули 11 осіб (Володимир Кіщук, Ігор Сердюк, Сергій Шаповал, Мазур Артем, Дідич Сергій, Андрій Корчак, Іван Наконечний, Анатолій Нечипоренко, Яків Зайко, Антоніна Дворянець і Зураб Хурція), сотні отримали поранення і травми різного ступеню тяжкості.

 Така інформація набула особливого розголосу після ночі штурму Майдану з 18 на 19 лютого та кривавого розстрілу на Інститутській 20 лютого.

 В цей час у приватних розмовах, соцмережах та змі моментально поширювалося дуже багато неперевірених даних, часто звичайних чуток і страшних історій, які, переходячи з вуст у вуста, обростали подробицями і моторошними деталями.

У хаосі, який значною мірою панував тоді на Майдані, багато людей втратили зв’язок один з одним. Хтось втратив документи, телефон, особисті речі у спаленому Будинку Профспілок або знищених під час штурму наметах. Хтось опинився поранений у лікарні або на конспіративній квартирі. Тому родичі, знайомі, побратими-майданівці почали звертатися із численними проханнями знайти ту чи іншу людину.

Інформацію про зниклих збирали різні організації, зокрема Євромайдан-SOS, Координаційний центр Євромайдану, «Свідомо», безпосередньо волонтери на Майдані. Переважно там була дуже лаконічні дані: прізвище, ім’я і номер телефону.

Одразу після 20 лютого до пошуків цих людей долучаються активісти новоствореної волонтерської організації Пошукова ініціатива Майдану (ПІМ). Вони взяли усі зібрані на той час списки зниклих і методично почали працювати по кожній людині задля встановлення її місцезнаходження.

Пошукову ініціативу заснували четверо майданівців: Тарас Матвіїв, Тетяна Слободян, Микола Андрієвський і Вадим Яценюк, який невдовзі вступив до Нацгвардії і вирушив на Схід. Дещо пізніше до організації приєдналась Надія Другова, яка у складі журналістського бюро розслідувань «Свідомо» та ініціативи «Один з усіх» проробила величезну роботу по пошуку зниклих активістів до появи ПІМ.

Надія Другова, Микола Андрієвський, Тарас Матвіїв, Вадим Яценюк і Тетяна Слободян - ініціатори створення та волонтери Пошукової Ініціативи Майдану.


     Професійний журналіст, активний учасник Майдану, волонтер і активіст Тарас Матвіїв окрім безпосередньої участі у пошуках зниклих, відповідав за комунікацію зі ЗМІ, писав статті і озвучував інформацію на брифінгах, займався юридичним супроводом.

Навесні 2015-го Тарас добровольцем їде на фронт, кілька місяців воює у складі батальйону «Карпатська Січ». Бере у часть у бойових діях у Пісках, Водяному, Опитному, Кураховому. Псевдо «Сармат».

У 2019 році після закінчення лідерських курсів Національної академії Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного, як командир взводу мотопіхотного батальйону 24-ї ОМБр знову повертається на війну.

Тарас Матвіїв загинув 10 липня 2020 року біля Троїцького на Луганщині під час мінометного обстрілу, рятуючи з палаючого бліндажу своїх бійців… Посмертно нагороджений званням «Герой України».

  "Наші пошуки почалися з того, що матір зниклого на Майдані сина за останні копійки приїхала в Київ і волею провидіння ми випадково зустрілися. Вона почала нам розповідати, що син поїхав з дому і востаннє його бачили на Майдані. У нього лишилося 3-є дітей. згадував співзасновник Пошукової ініціативи Тарас Матвіїв. (Через кілька років тіло цього чоловіка було знайдене і опізнане з допомогою аналізу ДНК. Його зникнення не було пов’язане з Майданом – прим. авт.)

На початку в нас було дуже багато інформації, що на Майдані було закатовано багатьох людей, про міфічні печі крематорію, про те, що скидали тіла в каналізацію у Маріїнці. Нашому колективу вдалося перевірити і спростувати усі ці чутки. Ми обшукали, мабуть, більш ніж половину Києва".

За словами Тетяни Слободян, після подій 18-20 лютого у зведеному списку було більше тисячі осіб, але вже через три тижні перелік скоротився приблизно до 200-т. На початку травня у ньому залишилось 113 прізвищ.

Більшість людей була знайдена живими, у список зниклих вони потрапили переважно випадково. Хтось лікувався за кордоном і повернувся. Хтось сам вийшов на волонтерів. З частиною вдалося встановити контакт через родичів або знайомих.

Чимало історій, з якими зіштовхнулися волонтери з Пошукової ініціативи, - це радше втечі з дому, ніж викрадення. Були випадки, коли майданівці не поверталися додому після 20 лютого, а залишалися в Києві або їхали ще кудись. При цьому вони часто втрачали телефон, тож їхні рідні не могли з ними зв'язатися і зверталися за допомогою до волонтерів.

Тарас Матвіїв розповів журналістам INSIDER історію про те, як шукали одного з майданівців - Миколу Д.:

- "Микола лежав у госпіталі в Будинку профспілок. У нього була прострелена гомілка. Після пожежі й евакуації зв’язок із ним обірвався: телефон згорів. Родичі вдарили на сполох, звернулись і в Пошукову ініціативу, і в міліцію. По Майдану розвішали оголошення.

А він любить погуляти. Він, виявляється, так і залишився на Майдані. А тут побачив, видно, оголошення по Майдану, що ми його шукаємо, й добрався додому електричками. Та я його нічого більше не питав. Він був напідпитку..."

Водночас часто бували випадки, коли поранені люди, яких розшукували, перебували у реанімаціях і лікарнях.

Зокрема, така історія трапилась з Ігорем Чернецьким - одним із сотників Самооборони. Зв'язок з ним зник у ніч з 18 на 19 лютого після поранення у ніч штурму Майдану. Телефон і рація Ігоря безлідно зникла, тож, не маючи змоги зв'язатись з Ігорем, представники Штабу і побратими почали його розшукувати. Знайшли його через декілька днів у реанімації однієї з київських лікарень.

Волонтери Пошукової Ініціативи Майдану під час одного з рейдів по пошуку зниклих.

  "Ми поставили собі за ціль знайти тих людей, хто не повернувся. Це питання справедливості, питання нашої моралі і пам’яті. Наскільки у нас вистачить гарту не забути про події Майдану і людей, які творили ці події.

На початку ми працювали як пошукові групи МНС. По гарячих слідах. На гарячу лінію нам телефонували очевидці, родичі і вказували можливі місця зникнення чи навіть захоронення людей.

Перші 2-3 місяці весни ми працювали у рейдовому режимі. Обстежили практично пів Києва. Лісові масиви, дренажні системи, Маріїнку, під Маріїнкою, пірнали з аквалангістами. У нас була мета знайти конкретні речові докази чи навіть місця захоронення. На той час було багато таких чуток.

Далі ми зрозуміли, що потрібно працювати у юридичній площині, залучати депутатів і звертатися до всіх можливих органів, щоб активізувати роботу, яку на початках робили лише волонтери.

На жаль, на рівні того ж МВС продовжується ігнорування, а часто й саботаж. Багато заступників Авакова є досі прихильними до екс-міністра Захарченка. Ті, що працювали у карному розшуку допомагали приховували сліди злочинів своїх колег проти Майдану. Що ми можемо очікувати від них?" - розповідав Тарас Матвіїв про пошуки зниклих на Майдані через рік.

Спершу волонтери ПІМ ходили по лікарнях і моргах Києва, розшукуючи зниклих безвісти. Потім масовими рейдами по 10-12 машин прочісували лісосмуги в області. Наприкінці лютого і навесні 2014 року вони організували понад 25 експедицій під час яких обстежили довколишні ліси, каналізаційні колектори, досліджували кладовища на предмет підзахоронень, перевіряли морги тощо. До своїх пошуків через соцмережі вони активно залучали добровольців.

Експедиція з пошуку зниклих на Майдані. Фото: Ірина Цвіла.


Волонтери розшукують зниклих майданівців. Фото: Пошукова ініціатива Майдану.


Їм вдалося отримати документацію з крематорію, передусім показники спаленого впродовж лютого 2014 року газу. По крематорію не було виявлено жодних підозрілих даних. Згодом волонтери ПІМ перейшли до оперативної роботи: виїжджали перевіряти інформацію, яка надходила на гарячу лінію, електронну пошту, яку вдавалось отримати через власні джерела.

Волонтери Пошукової ініціативи зробили і встановили на Майдані Незалежності великі стенди з фотографіями та інформацією про людей, яких розшукували. Ці стенди простояли там до середини літа.

Стенд, встановлений волонтерами ПІМ на Майдані Незалежності, на якому були розміщені фото та інформація про зниклих людей.


Невдовзі до роботи з пошуку зниклих долучається відділ карного розшуку МВС, на початках разом з волонтерами навіть ходили слідчі з собаками. Згодом волонтери передали усю зібрану інформацію в Управління спецрозслідувань справ Майдану, яке очолював Сергій Горбатюк. 

Дякуючи величезній і самовідданій роботі волонтерів ПІМ і сотень небайдужих активістів, які допомагали в пошуках, більшість людей із довгого списку зниклих були знайдені живими і неушкодженими.

Але серед тих, чиї прізвища були у переліку зниклих, виявились і Герої Небесної Сотні - Олександр Клітинський і Володимир Топій, які загинули в пожежі у Будинку Профспілок. 

Саме один із членів Пошукової ініціативи Тарас Матвіїв був одним із тих, хто розшукав обгоріле тіло Володимира Топія в морзі. Влітку 2014 року завдяки аналізу ДНК було встановлено, що другим майданівцем, який загинув у тій пожежі, був Олександр Клітинський – член «Білого молота».

Загалом питання про кількість загиблих в Будинку профспілок є одним із тих, які найчастіше з’являються у суспільному дискурсі, коли заходить мова про зниклих безвісти на Майдані.

Близько півночі 18 лютого 2014 силовики, серед яких в основному були співробітники спецпідрозділу СБУ «Альфа», підпалили Будинок профспілок, де в той час знаходився не лише склад речей, які приносили на Майдан небайдужі кияни, а також мобільний госпіталь, де перебували поранені.

Пожежа почалася зверху і швидко охопила більшу частину будівлі. Будинок майже повністю згорів, обвалилися конструкції між четвертим і п’ятим поверхами. Як тільки спалахнула пожежа, майданівці розпочали негайну евакуацію.

Палаючий Будинок Профспілок. Фото: Петр Шеломовский.

Одразу після цього було дуже багато розмов з приводу того, що тієї ночі там живцем згоріло кілька десятків людей. Зокрема, наступного дня нардеп від Батьківщини Сергій Соболєв сказав, що у пожежі загинуло понад 40 осіб.

Пізніше ці дані були спростовані, неодноразово повідомляли, що було знайдено лише два обгорілі тіла, але чутки ширились, продовжуючи ходити і досі.

Один із керівників медичної служби Майдану Андрій Гук з цього приводу говорив:

"Абсолютно недостовірною є інформація про те, що загинуло 40-50-60 осіб. Я і чинний міністр охорони здоров'я Олег Мусій можемо підтвердити - ми останніми залишали медичні пункти Будинку профспілок. Жодного хворого, пораненого, жодного тіла загиблого там не залишилось. Потім, при обстеженні, було знайдено два тіла, які повністю згоріли, так що не можна було провести їх ідентифікацію".

На сьогодні у списку зниклих Пошукової ініціативи знаходиться 41 особа, з них лише щодо 10 зниклих є заяви рідних та відкрито кримінальні провадження. Відповідно, їхнє зникнення може бути пов’язаним з участю в Революції Гідності. Ці десять людей досі не знайдені.

По інших особах або ж немає достатньо даних для пошуку, або ж вказані недостовірні прізвища, чи не були проведені усі необхідні розшукові дії. Тому немає впевненості, чи ці люди взагалі існували, а також коли саме і за яких обставин вони зникли.

Частина зниклих родом з тих територій, де зараз йде війна й наразі не має жодних можливостей проводити будь-які слідчі дії та пошуки. Неповна анкетна інформація про зниклих не дає можливості встановити обставини зникнення та провести повноцінні пошукові роботи як з боку волонтерів, так і з боку слідчих органів.

Тож на даний момент немає жодних підстав стверджувати, що на Майдані загинули декілька сотень людей!

 

Автор: Олена Чебелюк, наукова співробітниця Музею Гідності у Львові.

Матеріал вперше був опублікований 26.07.2021 на Medium-платформі Музею Гідності у Львові.


При передруку даної статті обов'язково вказувати автора і давати посилання на сайт Цифрового Архіву Майдану, як джерело. Велике прохання ставити гіперпосилання не нижче третього абзацу вашого матеріалу.