Контратака Майдану на вулиці Інститутській 20 лютого 2014.
Шокуючі кадри розстрілу майданівців на Інститутській 20 лютого 2014.
Відео з прив'язкою до часу і субтитрами RU-UA-ENG: https://www.youtube.com/watch?v=tdFHNE8WxOA
Автор: Зелений фронт/ Ігор Гуденко
Дата і місце: 20 лютого 2014 / вул. Інститутська.
Час: 9:06-12:20.
Тривалість: 41:05.
Після того, як о 8:50 зранку раптово почався відступ силовиків з Майдану, протестувальники кинулись вперед за ними на вул. Інститутську.
Частина майданівців пройшла крізь барикади під мостом через Інститутську і рушила догори вулицею. Беркутівці почали стріляти бойовими набоями, поранивши і вбивши декількох людей. Це зрештою змусило майданівців відступити.
🔎 Карта розстрілу майданівців на Інститутській 20 лютого 2014 (за даними Jus Talionis).
На початку відео бачимо, як протестувальники відходять назад, прикриваючись щитами. Постійно чути вибухи і звуки пострілів.
01:30 - вгорі біля Жовтневого палацу видно беркутівців у чорній формі з жовтими пов'язками і зброєю в руках, з якої вони стріляють у людей, що знаходяться внизу. Це бійці спецроти київського полку міліції особливого призначення "Беркут" - так званої "чорної" спецроти.
01:50 - на мосту через Інститутську декілька майданівців. Серед них у темному одязі і зеленій металевій касці - Василь Галамай. Вони ставлять бочку і шини. По схилу біля годинника і по сходах, що ведуть від Хрещатика, на пагорб до Жовтневого масово піднімаються майданівці. Василь Галамай приносить ящик з "коктейлями Молотова" і запалює вогонь на мості.
03:05 - бійці "чорної" спецроти ведуть масований вогонь в напрямку людей. Майданівці намагаються кидати в них коктейлі. На задньому фоні видно, як з Жовтневого вибігає і біжить вперед група бійців у чорній формі (бійці ВВ і спецпідрозділу МВС "Омега"). Згодом від'їжджає білий автомобіль.
Зі сцени чути постійні заклики до медиків підійти до Будинку профспілок та на Інститутську. Кричать, що потрібні швидкі автомобілі медичної реанімації.
04:10 - Василь Галамай щось кричить до людей внизу, активно жестикулюючи, кличе на міст. Далі підпалює "коктейлі". На міст виходить чоловік у яскравому смарагдовому шоломі зі щитом і палицею - Герой Небесної Сотні Анатолій Корнєєв. Він буде смертельно поранений приблизно через 20 хв. о 9:29 на пішохідній доріжці, що вище Жовтневого палацу по лівій стороні Інститутської.
05:45 - майданівці запалюють шини на мосту, створючи димову завісу. На схилі біля годинника вибухають феєрверки.
06:10 - біля Жовтневого масово відступають силовики у чорній формі. Чути постійні вибухи і постріли.
06:45 - майданівці знову йдуть вперед по Інститутській, пройшовши під мостом. Паралельно інші наступають біля Жовтневого.
06:56 - в кадрі з'являється хлопець у темній куртці з капюшоном і чорною сумкою з білим надписом через плече. Це Герой Небесної Сотні Ігор Костенко, який буде вбитий біля дерева приблизно у цьому ж місці через кілька хвилин (час смерті 9:29).
07:18 - на тротуарі, що по правій стороні Інститутської, присіла невелика група людей. Позаду йде у камуфляжі Герой Небесної Сотні Андрій Дигдалович. Через хвилину він загине на цьому ж тротуарі (9:23).
07:58 - тротуаром донизу тягнуть смертельно пораненого Героя Небесної Сотні Ігоря Дмитріва (вбитий 9:22). Інші майданівці присіли біля Андрія Дигдаловича і починають його виносити.
08:34 - по пішохідній доріжці, що на пагорбі біля Жовтневого палацу, витягують пораненого у яскравому синьому спортивному костюмі. По сходах від Жовтневого на Інститутську спускають пораненого Олега Сухінського. В районі пішохідного переходу його переносять через вулицю і несуть в сторону готелю "Україна".
09:06 - з-за снігової барикади нагорі Інститутської вибігають два беркутівці "чорної" спецроти. Над барикадою видно голову стрільця і дим від пострілу. Постійно чути звуки пострілів з вогнепальної зброї.
09:47 - несуть пораненого біля Жовтневого. У яскравій фіолетовій куртці Герой Небесної Сотні Юрій Паращук.
10:09 - у Жовтневий заносять Героя Небесної Сотні Івана Бльока, який був смертельно поранений на пішохідній доріжці вище Жовтневого о 9:24.
10:30 - група майданівців присіла, ховаючись від обстрілу, за біотуалетами на лівому боці Інститутської. У блакитному шоломі стоїть Герой Небесної Сотні Устим Голоднюк. Ще декілька осіб залягли на барикаді попереду. Прикриваючись щитами, майданівці йдуть вперед до барикади.
10:53 - паралельно тротуаром на правій стороні вулиці просувається вперед інша група майданівців (близько 15 осіб). Чути звуки частих різких пострілів.
11:27 - більшість з тих, хто наступали зліва, відступають під масованим обстрілом, відбігаючи на кілька десятків метрів назад. На барикаді залишається один чоловік у камуфляжній куртці (можливо поранений), який перечепившись падає і відповзає назад. Група майданівців підходить до нього. У фіолетовій куртці - Герой Небесної Сотні Юрій Паращук, який буде вбитий на правому боці Інститутської в 9:48.
12:06 - на тротуарі на правій стороні Інститутської лежить поранений Сергій Трапезун і вбитий Герой Небесної Сотні Олег Ушневич (час смерті 9:43).
12:13 - правіше на землі під деревом під щитом лежить вбитий Герой Небесної Сотні Володимир Жеребний (час смерті 9:45). Нижче ще один поранений чоловік, прикрившись щитом кричить: "Хлопці! Потрібна допомога! Хлопці!"
12:25 - під деревом падає смертельно поранений чоловік у синій касці з металевим щитом. Це Герой Небесної Сотні Роман Варениця (вбитий о 9:46). Поруч з ним сидить у темному одязі і лижному шоломі Герой Небесної Сотні Роман Точин (вбитий 9:47).
13:00 - майданівець у яскраво жовтій куртці намагається допомогти тяжкопораненому Роману Тітику. За його спиною лежить ще один поранений чоловік у червоній касці і синьому дощовику. За бетонною квітковою клумбою у білій касці присів Герой Небесної Сотні Роман Гурик.
13:18 - через дорогу з лівого на правий бік Інститутської, прикриваючись щитами, переходить група майданівців.
13:28 - по тротуару за руку Ігор Фльорко і Юрій Кравчук тягнуть пораненого СергіяТрапезуна, нижче до них приєднуються інші майданівці, прикриваючись щитами. У коричневій куртці зі щитом з емблемою кола і вписаною в нього римською цифрою "V" - Мирон Квас.
13:55 - майданівці витягують смертельно пораненого Героя Небесної Сотні Олега Ушневича.
14:04 - через дорогу, з лівого на правий бік Інститутської, перебігають декілька майданівців. Серед них у коричневій камуфляжній куртці Андрій Юркевич і Герой Небесної Сотні Іван Пантелєєв (низький на зріст, у темному одязі, біжить ліворуч від Юркевича).
14:12 - Андрій Юркевич з Іваном Пантелєєвим починають тягнути вниз Інститутською пораненого Володимира Мовчана. Прикриваючись дерев'яним щитом, через вулицю перебігає медик-волонтер Євген Воленко. Він присідає на тротуарі біля пораненого Мовчана і починає надавати йому допомогу.
15:36 - Андрій Юркевич з Іваном Пантелєєвим та двома іншими майданівцями витягують смертельно пораненого Героя Небесної Сотні Владислава Зубенка (помер у лікарні 28.02.2014). Іван Пантелєєв одразу ж повертається назад.
16:15 - майданівці кладуть на щит і починають виносити пораненого Віталія Безсмертного. Щитами їх прикривають декілька хлопців, в тому числі Євген Котляр у зеленому дощовику і синьому шоломі.
16:45 - падає смертельно поранений Герой Небесної Сотні Роман Гурик (у білій касці за бетонною квітковою клумбою). Час смерті - 9:56.
16:55 - на тротуарі падає смертельно поранений Герой Небесної Сотні Євген Котляр (поранений 9:56, помер приблизно о 10:20 у швидкій). Поранений Євген самостійно пробує відповзти назад.
17:07 - під деревом лежить вбитий Герой Небесної Сотні Устим Голоднюк (в голубій касці). Лівіше за деревом видно, як рухається тяжко поранений Іван Раповий у камуфляжній куртці. На тротуарі пробує відповзти поранений Юрій Кравчук.
17:18 - група майданівців по траві витягує донизу пораненого чоловіка.
17:27 - Євгена Котляра затягують з тротуару на грунт між деревами. Йому починає надавати першу допомогу Євген Воленко.
17:48 - Андрій Юркевич, вхопивши за ноги, тягне по тротуару тяжкопораненого Володимира Гончаровського. До нього підбігає чоловік у камуфляжі та балаклаві і прикриває щитом. Це Герой Небесної Сотні Микола Паньків, який отримає смертельне поранення на правому боці Інститутської через 10 хвилин (час поранення 10:07).
18:35 - Євгена Котляра на щиті несуть донизу в напрямку готелю "Україна".
18:48 - по траві біля тротуару тягнуть вбитого Героя Небесної Сотні Юрія Паращука (час смерті 9:48).
19:09 - попереду біля дерева падає поранений в ногу Вячеслав Заречнюк. До нього підбігли і присіли двоє майданівців.
19:56 - майданівці починають витягувати пораненого Вячеслава Заречнюка.
20:58 - Андрій Юркевич перевіряє наявність пульсу в Устима Голоднюка.
21:07 - майданівець Олександр Лабецький біля дерева оглядає пораненого Анатолія Панчука. Згодом Анатолій починає відповзати назад.
21:45 - поранили (?) одного з майданівців - чоловіка у синьому дощовику і помаранчевій касці, який прикривав Анатолія Панчука. Він відкочується на тротуар і починає повзти донизу.
22:29 - під прикриттям земляного схилу медик Євген Воленко надає першу допомогу пораненому Роману Тітику. Поруч з ним видно Андрія Юркевича. Зліва лежить французький журналіст Eric Bouvet (у темній куртці і зеленому шоломі).
22:34 - біля дерева лежить вбитий Герой Небесної Сотні Микола Паньків (10:07). Праворуч від нього відповзає прикриваючись щитом поранений Олександр Лабецький.
22:38 - троє майданівців по землі за ноги тягнуть пораненого Романа Тітика. Один з них - Василь Амельченко (в синій куртці, штанах зі смугами і зеленій металевій касці) в цей час отримує поранення. Вибігає на тротуар і падає на спину. Йому допомагає піднятися Мирон Квас і веде донизу.
23:02 - майданівець Василь Михалко (сидить біля дерева з металевим щитом у темній куртці і чорному шоломі) біжить вперед. Через декілька секунд він отримає тяжке поранення в груди.
23:11 - Василь Михалко падає біля дерева поруч з чоловіком у синьому дощовику. Прикриваючись щитом, він починає відповзати вниз.
23:36 - Євген Воленко надає допомогу пораненому під прикриттям земляного схилу. Попереду лежать вбиті Устим Голоднюк, Володимир Жеребний, Роман Гурик, Іван Пантелєєв.
24:03 - пораненому Олександру Лабецькому надають допомогу медики-волонтери Марія Матвіїв (в темній куртці) і Світлана Сидоренко (червона куртка, помаранчевий жилет). Праворуч присів Богдан Шкодин.
24:23 - майданівці кладуть на щит смертельно пораненого Героя Небесної Сотні Миколу Паньківа. У чорній шкіряній куртці і зеленій касці - Герой Небесної Сотні Олександр Царьок, який загине через декілька хвилин (час поранення 10:21). До них підходять ще декілька людей, в тому числі Марія Матвіїв. Миколу Паньківа несуть донизу.
25:23 - Євген Воленко підходить до пораненого Івана Рапового, який лежить наверху за деревом.
25:56 - медики-волонтери Червоного Хреста підбігають до вбитого Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка. У світлих камуфляжних штанах - Максим Попов. Через вулицю з лівого боку перебігають ще декілька майданівців.
26:24 - на лівому боці Інститутської зосередилась велика група майданівців, прикриваючись щитами і металевими огорожами. З мегафоном у руках - Василь Галамай. Штовхаючи огорожі, вони просуваються вперед.
26:39 - медики Червоного Хреста на ношах виносять свого пораненого колегу Романа Котляревського. Майданівці витягують вбитого Устима Голоднюка.
27:10 - майданівці з огорожами виходять на середину Інститутської. Василь Галамай координує наступ з допомогою мегафону.
27:16 - Андрій Юркевич з двома майданівцями тягне вниз по тротуару смертельно пораненого Героя Небесної Сотні Романа Гурика. За ними майданівці витягують вбитого Героя Небесної Сотні Романа Вареницю.
27:37 - група майданівців з огорожами просувається по середині Інститутської. З мегафоном - Василь Галамай. Крайній зліва - у сірій куртці, зеленому шоломі, з синьо-жовтим круглим щитом в руках - Герой Небесної Сотні Володимир Чаплінський, який отримає смертельне поранення через декілька хвилин (о 10:27). Майданівці великими силами йдуть вперед, прикриваючись щитами, огорожами, конструкціями МАФів, тощо.
28:27 - декілька чоловіків, включно з Віктором Чміленком (загине через декілька хвилин), виносять і кладуть на щит вбитого Героя Небесної Сотні Ігоря Ткачука.
29:16 - майданівці кладуть на ноші вбитого Героя Небесної Сотні Володимира Жеребного.
29:37 - в групі, що під прикриттям металевих огорож наступала першою, поранено Василя Галамая, який здійснював координацію з допомогою мегафона. Микола Токар (в коричневій куртці і червоній касці) за руку затягує пораненого Василя Галамая під захист огорожі. Крики: "Медика!"
29:47 - через дорогу перебігають декілька майданівців, в тому числі медик-волонтер Іван Жолобан. Він підбігає до пораненого Василя Галамая і починає надавати йому допомогу.
30:16 - по тротуару на правому боці Інститутської витягують пораненого Юрія Андрушкова. Нижче до нього підходить медик-волонтер Світлана Сидоренко.
30:34 - Василя Галамая кладуть на щит і переносять на правий бік Інститутської під захист бетонної стіни.
31:14 - на тротуарі по правій стороні Інститутської падає смертельно поранений Герой Небесної Сотні Володимир Чаплінський (10:27). До нього підбігають декілька майданівців.
31:44 - з лівої сторони Інститутської до Володимира Чаплінського біжать медики Андрій Кухар та Андрій Салагорник. Їх прикриває щитом Максим Гошовський. Присівши біля Володимира, вони надають йому першу медичну допомогу. Згодом починають відтягувати його донизу по тротуару.
33:12 - у групі майданівців, які ховаючись за металевими огорожами, присіли посередині Інститутської, поранено хлопця у зеленому камуфляжі. Він намагається відповзти вліво. До нього підходять декілька людей і починають нести вліво, в сторону алеї. Серед майданівців, які присіли, крайній справа лежить ще один поранений чоловік. Це Герой Небесної Сотні Йосиф Шилінг (час смерті 10:28)
33:40 - майданівці виносять вбитого Йосифа Шилінга на алею ліворуч до зелених біотуалетів.
33:54 - по тротуару, на правому боці Інститутської, майданівці тягнуть донизу пораненого Василя Галамая. На задньому фоні видно, як виносять смертельно пораненого Володимира Чаплінського.
34:38 - медики-волонтери Іван Жолобан, Євген Воленко і Світлана Сидоренко біля дерева надають допомогу смертельно пораненому Герою Небесної Сотні Віктору Чміленку (час поранення 10:28, смерть 10:29-10:35). Тротуаром повзе лікарка Марія Матвіїв.
34:48 - декілька майданівців на лівому боці Інститутської витягують пораненого чоловіка і тягнуть його по алеї вздовж зелених біотуалетів.
35:12 - група майданівців, серед яких є Максим Гошовський (у синьо-жовтому прапорі), з ношами біжать вперед по правому тротуару. Вони підходять і присідають біля дерева поруч з медиками.
35:30 - на лівому боці від барикади відходить назад священник Сергій Сущенко, його прикриває щитом чоловік. За ними починають бігти назад інші майданівці.
36:02 - біля дерева, на правій стороні Інститутської, лікарка Вікторія Бандалєтова та інші майданівці надають допомогу пораненому Анатолію Адамовському.
36:11 - на ношах по тротуару виносять пораненого Івана Рапового. Заховавшись за деревом стоїть Андрій Юркевич (у коричневій камуфляжній куртці).
36:56 - посеред вулиці, піднявши догори руки, йде медик-волонтер Вікторія Бандалєтова. До неї підходить Євген Воленко і прикривши собою веде праворуч.
37:08 - майданівці на ношах виносять тіло вбитого Віктора Чміленка.
37:29 - на передову приходить група медиків-волонтерів, серед яких брати Олесь, Ростислав і Тарас Гривули. Поклавши на ноші тіло Івана Пантелєєва, вони біжать донизу.
37:56 - медики Євген Воленко, Вікторія Бандалєтова і Світлана Сидоренко відходять вниз тротуаром.
38:06 - виносять тіло вбитого Олександра Царька (?). Догори тротуаром їм назустріч біжить медик-волонтер Лариса Суліменко.
39:16 - майданівці з ношами і двоє медиків, в тому числі Лариса Суліменко, біжать вперед. Кладуть на ноші пораненого і несуть донизу.
39:57 - Андрій Юркевич перебігає на лівий бік Інститутської. На алеї зліва майданівці розпалили велике багаття з шин.
40:20 - на даху одного з будинків видно чоловіка, який дивиться в бік Інститутської.
40:25 - майданівці тягнуть вперед по алеї вздовж зеленої огорожі біля Жовтневого палацу корпус спаленого автомобіля. Посередині Інститутської починають зводити барикаду з шин і фрагментів різних огорож.
Автор опису: Олена Чебелюк
Ігор Гуденко на Інститутській 20 лютого 2014. Фото: Rich Myers.
Ігор Гуденко загинув внаслідок обстрілу російськими окупантами Харкова 26 лютого 2022. Майже три місяці оператора вважали зниклим безвісти, але, на жаль, 20 травня в одному з будинків було виявлене його тіло.
* * * * *
Інтерв'ю з автором відео "Контратака Майдану на вулиці Інститутській 20 лютого 2014" Ігорем Гуденком опубліковане на сайті "Insider" 03.05.2018:
Між двома протестами. Історія харківського євромайданівця.
"Знаєте, коли це відео з’явилося у мережі, спочатку говорили, що це "постанова", яку фінансував чи то Аваков, чи то навіть сам Порошенко. Згодом з’явилася ще купа нісенітниць. Коротше, якщо вам будуть потрібні теорії змови про розстріли на Інститутській – звертайтеся", – говорить Ігор Гуденко. Він – учасник Євромайдану у Києві та Харкові, екоактивіст та журналіст.
Ми зустрічаємося із ним зранку на Центральному залізничному вокзалі Києві. Чоловік приїхав до столиці у справах, зокрема пов’язаних із подіями чотирирічної давнини на Інститутській. Тоді, 20 лютого 2014-го, Ігор став одним з операторів, який зняв на відео розстріл майданівців бійцями Чорної роти Дмитра Садовника. А трохи згодом активіст став свідком штурму Харківської обладміністрації прибічниками Антимайдану. Ігор погодився розповісти INSIDER’у свою історію участі у протестах.
Перший раз на Майдані
Зазвичай у мене восени багато роботи за основним фахом (маю робітничу професію). Так що було якось не до протестів. Звісно, як і всі, дивився телевізор, спостерігав за подіями, бо ж цікаво. Але, якщо чесно, для мене не було якоїсь сильної різниці між Європейським та Митним союзом. В сенсі, я особливо цю різницю не уявляв. Та й хвилювала тоді не політика, а природоохоронна діяльність, адже я активіст харківського "Зеленого фронту". Коли у Києві були перші протести, ми з колегами у Харкові виходили на свої мітинги.
На Євромайдан вперше приїхав 1 грудня, після побиття студентів. Взагалі, тоді багато народу з Харкова їхало до Києва. Добиралися хто і як міг: машинами, поїздами. Мене, наприклад, друзі підкинули до Києва на авто. В столиці було трохи дивно. Я ніколи не брав участі у таких акціях. У Харкові збиралося десь 100 людей. Ну 500, якщо акція політична. А тут вийшло понад півмільйона. І це вражало. Я поселився у Жовтневому палаці. Власне, туди всі, хто приїхав з Харкова, вселилися. За кілька днів поїхав додому. І бував у Києві наїздами. Загалом, якщо плюсувати весь час, то у центрі Києва я провів десь 1,5 місяці.
На початок протистояння на вул. Грушевського я запізнився. Хворів на грип. І зміг приїхати до столиці 22 січня, коли вже все почалося. Потім знову повертався до Харкова. Знову опинився у Києві вже 19 лютого. Так, заздалегідь знав, що на 18 лютого планують масову ходу. Але не було віри, що бодай щось від того поміняється. У соцмережах писали, що "щось буде", але я був налаштований скептично. Думалося: "Ну походять з прапорами, потанцюють з Русланою, посвітять ліхтариками. Та й потому". Так що 18-го у Київ я не поїхав. Але коли побачив, що коїться в урядовому кварталі – зібрав речі й рушив на вокзал.
Проблем із виїздом до столиці не було. Квиток на поїзд мені купили знайомі. І в купе я також їхав з євромайданівцями з Харкова. У Києві опинився вранці 19 лютого, вселився у будівлю Мінсоцполітики. Місто не впізнав. Особливо Майдан. Я не знав, що профспілки згоріли, бо був в дорозі. Масштаб подій жахав: "Беркут" підступив до Стели Незалежності, був майже біля Будинку профспілок. І я десь до опівночі ходив по Майдану і знімав відео. Люди оборонялися від силовиків, як могли. Протестувальників же поливали з водометів, кидали в них каміння, стріляли з помпових рушниць.
День розстрілів
20 лютого я прокинувся десь о 8 ранку, коли почався рух. Я пішов у сторону Мальтійської кухні, взяв собі чаю і сонний спостерігав за тим, що відбувалося. Але встиг допити лише до половини, як почалося – народ раптово, з невідомої мені причини, рвонув вверх Інститутською. І я пішов за ними. Пройшов за барикади, повз Стелу, під мостом на Інститутській. З собою була відеокамера. І я почав знімати на передньому краї, як мені здавалося. Це було в районі готелю "Україна". Здавалося, що відбувається те саме, що й напередодні: "Беркут" наступав, Майдан оборонявся, потім пішов вперед.
Однак перше, що я помітив – це рикошети по бруківці. Було абсолютно незрозуміло, хто стріляє. Але було ясно, що стріляють зверху Інститутської. Думаю, від тих пострілів могли бути поранені або вбиті, але я їх не бачив. Ще були постріли з помпових рушниць. Я піднявся до оглядового майданчика на ТЦ "Глобус". І вже звідти побачив, як перед Жовтневим з’явилися беркутівці з "калашами". Людини три, здається. Вони виділялися з натовпу силовиків, які зазвичай були озброєні помповими рушницями. Силовики відкрили вогонь з автоматів. Стало ясно, що стріляють бойовими. Активісти в цей час намагалися підпалити шини на мосту. Пам’ятаю, як я їх переконував, що цього не треба робити, бо згорить міст, а він нам знадобиться. Мене не слухали, шини горіли. Люди намагалися піднятися до Жовтневого по схилам, я чув постріли і знімав. Вже пізніше, коли я передивлявся відеозаписи, побачив поранених і вбитих.
Таке протистояння тривало хвилин 15. Потім беркутівці відступили. І народ пішов вгору Інститутською. Я ж перейшов до Жовтневого, це було десь о 9:30. Там я побачив велику кількість крові на землі. Стало зрозуміло, що є вбиті і поранені. Але ми були на адреналіні. Думаю, багато хто не усвідомлював, що відбувається. Нам бракувало чіткої координації: дехто з протестувальників виривався далеко вперед, за ними ,через певний час, підтягувалися люди із шинами. Але це відбувалося спонтанно.
Щодо людей зі зброєю. Так, я бачив одного протестувальника з рушницею. Здається, біля "України". Але вона радше нагадувала пневматичну зброю. Бо звуки, які вона видавала при стрільбі були тихі і слабкі. І цей протестувальник доволі швидко зник. Ще бачив на барикадах людину з кобурою, але поняття не маю, що в ній було: чи вогнепальна, чи пневматична зброя, чи щось третє. Більше протестувальників зі зброєю я не бачив.
Врешті, я дійшов до верхньої точки на підйомі вулиці. Саме було затишшя. Я сховався останнім за сітілайтом. Побачив, як група протестувальників ліворуч від мене спробувала підійти до Сніжної барикади. По ним відкрили вогонь. Активісти залягли і почали відповзати назад. Наче минулося без поранень. Не було зрозуміло, звідки стріляють – вулицею гуляла луна і було неможливо зорієнтуватися. Нам не вистачало координації. Вже згодом я вирахував, що вогонь ведуть з боку силовиків, з-за барикад. Врешті, протестувальники облаштувалися, притягли й підпалили шини, розібрали частину сітілайтів.
Я бачив, як силовики стріляють в людей, які підіймалися Інститутською зі сторони "України". Активісти намагалися відтягти перших поранених. Тоді силовики стріляли в них. Потім підходили ще протестувальники і намагалися витягти першу і другу хвилю поранених. Але силовики продовжували стріляти.
Ще запам’яталося, як поруч зі мною включався Life news. Спочатку не було зрозуміло, що то за канал – у них на мікрофоні була синя незрозуміла мочалка. Вони довго готувалися до прямого ефіру, а перед самим включенням замінили вітрозахист на мікрофоні. Говорили щось про те, що антитерористичну операцію ніхто не скасовував, щось про "Беркут". Але точно вже не згадаю – чотири роки минуло.
Врешті, коли все відносно закінчилося, підтяглася величезна кількість народу й почали будувати нову барикаду – я пішов. Це було приблизно опівдні. Але точно сказати не можу – час не відчувався. Я пішов до Українського дому. Після силовиків і тітушок там був погром. Протестувальники намагалися навести порядок. Там же ходили працівники Укрдому, підраховували збитки. Потім я був на Грушевського. Порівняно з Інститутською там було дуже спокійно. Активісти в районі стадіону зводили нову барикаду, силовиків особливо видно не було. Там я пробув до вечора. А потім пішов до КМДА. Дорогою зайшов до Жовтневого. Там народ кучкувався біля буфету. Здебільшого, люди мовчали. Майдан готувався до оборони. Бо ніхто ще не знав, що Янукович пакує валізи, а Парасюк збирається штурмувати Межигір’я.
Але в КМДА я не ночував – до себе додому мене забрали київські журналісти: помитися, поголитися. А оскільки нічого не відбувалося – то я два дні просидів у них. А потім поїхав у Межигір’я. У Хонку потрапити не вдалося – там була якась нереальна черга. І пускали туди в першу чергу іноземців. Але по території я ходив весь день. Ввечері повернувся на Майдан. Там познайомився з хлопцями з Автодозору. Вони були шоковані, що на Інститутській досі немає слідчих. Але вони з’явилися. 24-25 лютого. Людей 5. Ходили, щось заміряли, фотографували в місцях розстрілу. Ще, пам’ятаю, слідча сиділа в одному з готельних номерів і до неї йшли люди: хто давати свідчення, хто передавати фото і відеозаписи. Я теж там був, віддав оригінали файлів відео, які я відзняв 20 лютого. А 26 лютого я поїхав до Харкова.
Руська весна у Харкові
Після розстрілів на Інститутській почали ширитися тривожні чутки про Харків. Там біля пам’ятника Лєніну зібрався Антимайдан. 27 лютого, коли я повернувся додому, одразу пішов на площу Свободи, подивитися на антимайданівців. Бачив трохи російських прапорів, георгіївські стрічки, українські прапори. Також біля пам’ятника був своєрідний "пантеон" беркутівцям – з фотографіями. Не знаю, вбиті це були чи поранені. Ну й відповідні антимайданівські гасла були. Типу "Беркут – герой!" і "Майдан – фашисти!" Чому ми були фашистами, вони пояснювали доволі просто: мовляв, ми скинули законнобраного президента. Але до 1 березня було доволі спокійно. Майданівці були в обладміністрації, до них приходили поспілкуватися з Антимайдану. Наприклад відомий усім "Топаз". Я, направду, досі не розумію, чого він приходив і що хотів, але менше з тим. Співіснування було доволі мирним.
Все змінилося 1 березня. Тоді Зелений фронт влаштовував акцію на підтримку російського екоактивіста Євгена Вітішко, якого в Росії кинула за ґрати. Я теж приймав у цьому участь. А після пішов до Антимайдану. Саме починався їхній мітинг, приїхали Добкін з Кернесом. Люди, які підходили до мікрофона, банально накручували натовп, можете подивитися на відеозаписах. І після мітингу Антимайдан кинувся "звільняти ОДА від фашистів". Звісно, що майданівці оборонялися, як могли. Але ззовні нас було кілька десятків, всередині трохи більше. Антимайданівців було значно більше. Вони увірвалися в будівлю. Я знімав, але мене скинули з парапету 1-го поверху, там десь 2-2,5 метри. Знайомий кинувся мені допомагати, але нас передали міліції. Силовики взяли нас під руки й повели кудись. Та ми й не пручалися. Пам’ятаю, один з міліціонерів був затятим захисником Януковича. Мовляв, законнообраного президента скинули. Все говорив, щоб віддати нас натовпу на поталу. Але не віддав. Нас привели до опорного пункту міліції на площі Свободи. Там я написав пояснювальну. А оскільки я не постраждав і відбувся відірваним капюшоном і козирком на касці – то скарг не писав і поїхав додому. Тим часом, антимайданівці виводили з ОДА людей і тягли їх до себе на сцену. Але цього я вже не бачив.
Згодом стало видно, що серед антимайданівців присутні не місцеві. Вони погано орієнтувалися у Харкові. Були і заїжджі казакі, і якісь люди з Криму. 8 квітня, коли "Ягуар" зачистив харківську ОДА, я був на площі десь до 11 вечора і поїхав додому останнім метро. Особливо серед натовпу не гуляв, був неподалік виходу з підземки й спостерігав за тим, що відбувається. Було дуже багато антимайданівців. Особливо буйні кидалися на автомобілі. Ледь не побили групу журналістів. Та й взагалі на той момент антимайданівці давали інтерв’ю майже виключно російським ЗМІ. Врешті, я поїхав. Уже вдома дізнався, що обладміністрацію знову захопили. А коли прокинувся зранку – прочитав новини, що будівлю зачистили силовики. Після цього ще було кілька серйозних інцидентів з побиттям активістів, та й потому. Активної підтримки Антимайдану стало менше, активізувався Майдан. І все затихло. Отакий вийшов кінець російської весни у Харкові.
Записав Єгор Федорів